В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Сповнення пророцтв у народженні Ісуса Христа
Тема: Народження Ісуса Христа
Слово Боже (Євангеліє від св. Луки 2:1-21)
1. Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. 2. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. 3. І йшли всі записатися, – кожний у своє місто. 4. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, 5. щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. 6. І от коли вони були там, настав їй час родити, 7. і вона породила свого сина первородного, сповила Його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. 8. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. 9. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. 10. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: 11. Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. 12. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” 13. І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: 14. “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.” 15. І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам.” 16. І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й Дитятко, що лежало в яслах. 17. Побачивши Його, вони розповіли, що їм було сказано про це Хлоп’ятко; 18. і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. 19. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. 20. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. 21. Як сповнились вісім день, коли мали обрізати Хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він зачався в лоні.
Коментарі
Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Лк 2:1–20
Коментар Отців Церкви
Римський перепис (Лк 2:1-5)
Усі великі свята мають свій початок у Різдві Ісуса. Іван Золотоустий: Свято щойно як прийде, і це найсвятковіше і найпрекрасніше з усіх свят. Не буде помилкою назвати його матір’ю усіх святкових днів. Що це за свято? Це день народження Христа у тілі. Саме з цього дня свята Богоявлення, Пасхи, Вознесіння і П’ятдесятниці беруть свій початок і походження. Якщо би Христос не народився із плоті, Його б не хрестили, що є Богоявлення або проявленням. Так само Його б не розіп’яли, що є Пасхою. І так само Він би не послав Духа, що є П’ятдесятницею. Тому, так само як великі річки починаються з маленьких джерелець, так само усі свята мають початок у народженні Христа. Про незбагненну природу Бога 6.23-24.
Історичний контекст перепису. Євсевій Кесарійський: Це був сорок другий рік правління Августа і двадцять восьмий після єгипетської неволі та смерті Антонія і Клеопатри, коли народився Ісус у Вифлеємі, згідно з пророцтвами про нього. Флавій Йосиф згадує цей перепис у час Квірінія, додаючи інший запис про секту галилеян, яка піднялася десь у цей час. Лука, серед наших авторів, згадує цю секту у Діяннях, кажучи Luke, “А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані” (Діян 5:37). Еклезіастична історія 1.5.
Тріумф Августа передвіщає тріумф Христа. Іван Касіян: Коли Август один правив над землею, багато королівств зникло; і коли Ти став чоловіком з непорочної Діви, багато богів ідолопоклонства були знищені. Міста світу перейшли під правління одноосібного володаря; і народи прийшли до визнання одного Божества. Народи були зараховані [до Риму] указом Цезаря; і ми, хто віримо, були зараховані в Боже ім’я, тоді, коли Ти Боже, зробив чоловіка. Велика Твоя милість: слава Тобі! Стихера до Різдва Господнього.
Часу миру для Ісуса, який є нашим миром. Беда Преподобний: Він вибрав для свого народження час найможливішого миру, тому що це було причиною для Його народження у світі – те, щоби Він повів людський рід назад до дарів небесного миру. І справді написано: “Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне” (Еф 2:14), що Він, хто є певним Посередником і примирителем, зробив один Божий дім Бога ангелів і людства. Ісус народився у час миру, тому навіть через обставини часу Він міг навчати, що Він був саме Тим, про Кого були попередні пророцтва: “Його влада помножуватиметься, і не буде кінця миру” (Іс 9:7). Гомілії над Писаннями 1.6.
Вифлеєм означає “Дім хліба”. Беда Преподобний: І навіть до кінця світу Господь не припинить бути зачатим у Назареті і народжуватися у Вифлеємі, так часто, як кожен, хто чує Його, бере борошно з Його слова, щоби приготувати собі дім з одвічного хліба. Щодня у Дівиному лоні, що є душею тих, хто вірить, Він зачинається вірою і породжується хрещенням. Пояснення до Євангелія від Луки 2.6.
Христос зачатий без чоловічого сімені. Кирило Александрійський: Євангелист говорить, що Марія була заручена, щоби одружитися з Йосифом, щоби показати, що зачаття відбулося лише з їхніми заручинами, і що народження Емануеля (Спасителя) було чудесним, і не вписувалося у закони природи. Тому що Діва була вагітна не від виверження чоловічого сімені. І чому було саме так? Христос, котрий є перший плодом зі всіх, другий Адам, згідно з Писаннями, народився від Духа, тому Він зміг передати благодать (духовного народження) також і нам. Бо ми теж повинні були більше не носити ім’я синів людських, а Бога. Ми отримали нове народження Духа у Христі спочатку, тому Він може бути “головним серед усіх” (Кол 1:15), як говорить Павло. І перепис став нагодою, що змусила Діву йти до Вифлеєма, аби здійснилося інше пророцтво. Бо ж написано, “Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля” (Міх 5:2). Дехто сперечається, що якщо Він прийшов на світ через плоть, Діва була занечищена. Якщо вона була непорочною, тоді Він прийшов у світ лише у видимості (з’яві). Ми ж відповідаємо, “Господь, Бог Ізраїля, зайшов і вийшов, і ворота залишилися зачиненими” (Ез 44:2). Якщо, навіть більше, Слово породило тіло без статевого акту, будучи зачатим без сімені, Він народився без втручання до її цноти. Коментарі до Луки, Проповідь 1.
Народження Ісуса (Лк 2:6-7)
Вифлеєм відкрив Едем. Анонім: Вифлеєм відкрив Едем: Прийдімо і подивімося! Ми знайшли затаєну радість! Прийдімо, заволодіймо раєм у печері. Там з’явилося незрошене стебельце, з якого зацвіло прощення! Там невикопана криниця, з якої Давид жадав напитися з давнини (2Сам 23:15)! Там Діва породила Дитя, і враз спрага Адама та Давида припинилася. Тому поспішімо до цього місця, де ради нас одвічний Бог у малому Дитяті народився! Ікос Різдва Господа.
Марія – храм для тіла Ісуса. Кирило Александрійський: Книга Святого Письма відсилає нас до родоводу Йосифа, який був нащадком дому Давида, через який також доведено, що й Діва була з того самого роду Давида, оскільки Божественний закон велів, щоби шлюби укладалися лише між тими, хто походив з одного племені. І Павло, інтерпретатор божественних доктрин, чітко заявляє правду, свідчачи, що Господь походив з племені Юди (Євр 7:14). Однак, природи, що об’єднювали цей справжній союз, були різними, але від обидвох разом один Бог Син, і різниця природ не зруйнувала союзу. Був створений союз двох природ, і тому ми визнаємо одного Христа, одного Сина, одного Господа. І це з тією заміткою, що ми проголошуємо Діву матір’ю Бога, тому що Бог Слово породив тіло і став чоловіком, і зачаттям об’єднав у собі храм, який отримав від неї. Ми сприймаємо ці дві природи, у невіддільній єдності, що зустрілися у Ньому без плутанини і нероздільно. І тіло є тілом, не Божеством, хоч воно й стало тілом Бога. І таким самим чином Слово є Богом і не тілом, хоч заради відкуплення Він зробив тіло своїм власним. Але хоча й природи, що зійшлися, щоби сформувати союз є одночасно відмінні і нерівні одна супроти іншої, Той, Хто складається з цих двох природ, є одним єдиним. Ми не можемо розділити одного Господа Ісуса Христа на людину і Бога, але ми стверджуємо, що Христос Ісус є одним і тим самим, розуміючи відмінність природ, і не змішуючи їх одна з одною. Коментарі до Луки, Проповідь 1.
Первісток усього людства. Беда Преподобний: Він називає Господа “первістком” не тому, щоби ми подумали, ніби Марія народила ще синів пісня Нього, оскільки це правда, що вона відома за свою унікальну довічну цнотливість зі своїм чоловіком, Йосифом. Але він вірно називає Його [Ісуса] “первістком” тому що Іван каже, “Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують” (Ів 1:12). Серед цих синів він справедливо надає перевагу Тому, Хто перед тим як народитися з плоті, був Сином Божим, народженим без початку. Однак, Він зійшов на землю. Він розділив з нами нашу природу і не шкодував себе, щоби поділитися з нами своєю благодаттю, тому “щоб Він був первородний між багатьма братами” (Рим 8:29). Гомілії над Писаннями 1.6.
Первісток у благодаті. Беда Преподобний: Він Єдинородний у сутності Божества, первісток у прийманні людства; первісток у благодаті, Єдинородний за природою. Пояснення Євангелія від Луки 2.7.
Христос стає покірним Дитям. Амвросій Медіоанський: Він був Малюком і Дитям, щоби ти став досконалими мужем. Він був замотаний у пелюшки, щоби ти звільнився від пелен смерті (див. Пс 18:4 (17:5 LXX)). Він був у яслах, щоби ти міг бути на вівтарі. Він був на землі, щоби ти міг бути на зірках. У нього не було іншого місця у заїзді, щоби ти мав оселю на небесах (див. Йо 14:2; Еф 2:6). “Він, будучи багатим, став бідним тебе ради, щоби через Його бідність ти став багатим” (2Кор 8:9). Тому Його бідність є нашою спадщиною, і Господня слабкість є нашою чеснотою. Він вибрав злидні для себе, щоби стати розкішшю для всіх. Ридання цього стражденного Дитятки, очисти мене, ці сльози, заберіть від мене мої гріхи. Отож, Господи Ісусе, я завинив більше перед Твоїми стражданнями, тому що я був відкуплений щоби здійснювати те, для чого я був створений. … Ви бачите, що Він у пелюшках. Ви не бачите, що Він на небесах. Ви чуєте крики немовляти, але ви не чуєте мукання бика, що впізнає свого Володаря, бо бик знає свого Власника і віслюк хатину свого Володаря (Іс 1:3). Пояснення до Євангелія від Луки 2.41-42.
Пелюшки, а не пурпур. Беда Преподобний: “Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші” (Іс 53:5). Варто замітити, що знак, даний при народженні Спасителя – це не дитя, загорнене у пурпур, а Дитя, закуте у грубі шматки тканини. Він лежить не в пишному золотому ліжку, але у яслах. Значення цього у тому, що Він не просто взяв на себе нікчемність нашої смертності, але заради нас взяв на себе одіж вбогих. Хоч Він і був багатим, заради нас Він стає бідним, щоби через Його бідність ми стали багатими (2Кор 8:9). Хоч Він і був Господом небес, Він став бідняком на землі, щоби навчити тих, хто живе на землі, що вбогістю духу можна здобути Царство Небесне. Пояснення до Євангелія від Луки 1.
Через пелюшки Ісус позбавляє від пов’язок гріха. Іван Дамаскин: Радій, о Єрусалиме і торжествуйте ті, хто любить Сіон! Сьогодні стародавній зв’язок засудження Адама втратився. Небо відкрите для нас: змій зліг. З давніх-давен він обдурив жінку в Раю, але тепер він бачить жінку, яка стала матір’ю Творця. О, глибино багатство мудрості і знання Божого (Рим 11:33)! Грішне судно, яке принесло смерть на всяке тіло, стало першим плодом спасіння через Богородицю для усього світу. Від неї найдосконаліший Бог народився як Дитина, і через своє народження Він ставить печатку на її невинність. Через свої пелюшки Він забирає пов’язки гріха. І через те, що Він став дитиною, Він лікує Євині муки в пологах. Тож нехай усе творіння танцює та співає у радості, бо Христос прийшов до нас, щоби відродити нас та врятувати наші душі! Стихера Різдва Господнього.
Пелюшки і ясла сповіщають народження людини. Іван Золотоустий: Щоби ви не подумали, що Його прихід на землю був простим тимчасовим притулком, і переконати у тому, що Він справді був тілом, Він був зачатим, народився і виростав. Що Його народження стало очевидним і стало загальновідомим, Він ліг у ясла, не у якійсь маленькій кімнаті, але у притулку перед багатьма людьми. Цим можна пояснити пелюшки і також багато давніх пророцтв. Пророцтва показали не тільки те, що Він мав стати людиною, але й те, що Він був зачатий, народився і зростав як будь-яка інша людська дитина. Проти аномейців 7.49.
Як корм у яслах. Кирило Александрійський: Він знаходить людей, понижених до рівня звірів. Тому Він лежить на місці корму в яслах, аби ми, залишивши позаду свої плотські бажання, змогли вирости до рівня мудрості, яке притаманне людській природі. В той час як ми були звірячими у душі, тепер, наближаючись до ясел, так, до Його столу, ми більше не знаходимо їжі, але Хліб з небес, який є Тілом життя. Коментарі до Луки, Проповідь 1.
Ісус народився у стаєнці з гноєм. Єронім: Він не знаходить місця у Святая святих, що сяє золотом, дорогоцінними каміннями, чистим шовком і сріблом. Він не народився серед золота і багатств, але серед гною, у стаєнці, де наші гріхи були брудніші за гній. Він народився на купі гною, щоби підняти тих, хто там перебуває: “З гною Він піднімає бідних” (Пс 113:7 (112:7 LXX)). Про Різдво Господа.
Небесне світло у земній заїзді. Амвросій Медіоланський: Він приходить на світ через утробу, але приходить Він з небес. Він лежить у земній заїзді, але осяяний небесним світлом. Пояснення до Євангелія від Луки 2.42-43.
Господь Творіння не має місця, щоби народитися. Єронім: Господь народився на землі, і Він навіть не має кімнатки, у якій би міг народитися, тому що для Нього не має місця в заїзді. Увесь людський рід має місце, а Господь, що ось-ось має народитися, не має місця. Він не знаходить місця серед людей. Він не знаходить місця у Платона чи Аристотеля, але у яслах, серед звірів у ярмі, серед простих і невинних. Тому Господь говорить у Писанні: “Лисиці мають нори, і птахи небесні гнізда, а Син Людський не має де й голови прихилити” (Лк 9:58). Гомілії над Псалмами 44.
Воплочення веде нас до нашого дому. Беда Преподобний: Той, Хто сидить по правиці Отця, йде без притулку з заїзду, аби приготувати для нас оселі (Ів 14:2) в домі свого небесного Отця. Отже ми маємо “бо не було їм місця в заїзді.” Він не народився у домі своїх батьків, але у придорожньому заїзді (корчмі), тому що через таємницю воплочення Він став Шляхом через який Він веде нас до нашого дому, де ми сповнимося Правдою і Життям. Пояснення до Євангелія від Луки 2.7.
Пастухи слухають Ангела і отримують знак (Лк 2:8-15)
Катехитичні лекції ангелів. Амвросій Медіоланський: Подивіться, як Божа турбота додає віри. Ангел говорить до Марії, ангел говорить до Йосипа, ангел промовляє до пастухів. Не достатньо того, що посланець прийшов один раз. За кожним словом стоїть 2-3 свідка. Пояснення до Євангелія від Луки 2.51.
Пастухи потребують присутності Христа. Ориген: Послухайте, пастирі церков! Послухайте, Божі пастухи! Його ангел завжди сходить з Неба і каже вам, “Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь”. І допоки не прийде Пастир, пастирі церков не зможуть добре стерегти свої стада. Їхня охорона слабка, поки Христос не пастиме і не охоронятиме разом з ними. У апостола читаємо: “Ми бо співробітники Божі” (1 Кор 3:9). Добрий пастир, котрий наслідує Доброго Пастира є співробітником Бога і Христа. Він добрий пастир саме тому що з ним найкращий Пастир, котрий пасе його вівці разом з ним. Тому що “Він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдосконалення святих на діло служби” (Еф 4:11-12; пор. 1 Кор 12:28). Гомілії над Євангелієм від Луки 12.2.
Ангели проголошують народження Зцілителя народів. Ориген: Після того, як Господь прийшов на землю, “щоб через Нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю Його хреста” (Кол 1:20). І ангели хотіли, щоб люди пам’ятали за свого Творця. Вони зробили усе, що в їхніх силах, щоб вилікувати їх, але самі люди не хотіли зцілюватися. Тоді ангели споглянули на Того, хто зміг би вплинути на зцілення. Вони прославляли Його, кажучи “Слава во вишніх Богу і мир на землі”. Гомілії над Євангелієм від Луки 13.3.
Народився “сьогодні”, щоб звістити світанок нового дня. Беда Преподобний: Добре, що ангели сказали “народився сьогодні”, і не сказали “народився цієї ночі”. Він з’явився з небесним світлом до тих, хто стеріг усю ніч і приніс добру новину у день, коли народився … Той, хто з’явився тимчасово у місті Давида як людська істота від матері Діви, насправді, народився перед усіма часами і без просторового обмеження, світло від світла, істинний Бог від істинного Бога. Бо “народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло” (Іс 9:2 (9:1 LXX)), і провісник цього світанку каже, “Спаситель сьогодні для вас народився”. Отже, завжди маючи на увазі ці слова, ми повинні пам’ятати, що ніч давньої сліпоти минули і настав день одвічного спасіння. Тож відкиньмо діла темряви (Рим 13:12). І підімо як діти світа (Еф 5:8), бо “плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве” (Еф 5:9). Гомілії над Писаннями 1.6.
Од віку народжується від Отця, лиш раз народився від Діви. Августин: Ваша віра, яка зібрала усіх вас у цьому великому натовпі, добре знає, що Спаситель народився для нас сьогодні. Він завжди народжувався від Отця, і один раз народився від матері; від отця – без згадки про статеві стосунки, від матері – без їх застосування. Від батька, очевидно, без лона, яке би Його виношувало; від своєї матері – без батька, який би Його зачав. Від першого Різдва, від Батька Він успадкував свою природу. Від другого Різдва, від своєї матері було посіяно насіння благодаті. У першому Він зберіг велич божественного буття. В останньому Він увійшов у нашу спільноту в нашій людській смертності. І причина, чому Він приготувався пройти через це друге Різдво у тому, щоб стати покірним перед смертю (Флп 2:8), і через смерть смерть подолати. Проповідь 372.1.
Сповивальні пов’язки. Григорій Богослов: Він був замотаний у сповивальні пов’язки, але по Воскресінню Він скинув гробові пов’язки. Його поклали у ясла, але ангели Його величали, того, кого зірка провістила і обожнювали волхви. Молитва 29.19, Про Сина.
Христос-Дитя творить для нас мир і благовоління. Кирило Александрійський: Гляньмо не на Нього, який лежав у яслах просто як немовля, але на нашу убогість, серед якої Він як Бог є багатим, і з нашого людського погляду Він, котрий панує на Небесах, і котрого прославляють навіть ангели. Яким же величним був гімн, “Слава во вишніх Богу, і мир на землі людям його вподобання!”. Ангели і архангели, трони і престоли, і серафими – усі в мирі з Богом. Ніколи, жодним чином, вони не противляться Його добрій волі, але твердо зміцнені у справедливості і святості. Але ми, жалюгідні істоти, поставивши свої власні похоті на противагу волі Господа, самі виставили себе Його ворогами. Христос усунув це. “Бо Він є нашим миром” (Еф 2:14) і з’єднав нас через самого себе з Богом Отцем. Він забрав зсередини причину ворожнечі, і так виправдав нас через віру, зробивши нас святими і невинними, покликавши близько до себе тих, хто був далеко від Нього. Окрім того, Він створив двох людей у одній, роблячи мир і примиряючи одне тіло з Отцем (Еф 2:15-16). Бо сподобилося Богові Отцеві з’єднати усі речі у Ньому, і зв’язати усі речі знизу і зверху, і те, що на Небесах і те, що на землі, об’єднати у одне велике стадо. Таким чином Христос зробив нас і мирними і благоволійними. Коментарі до Луки, Проповідь 2.
Слава во вишніх, мир на Землі. Єронім: На Небесах, де немає незгоди, панує слава. На землі, де кожен день є війною, мир торжествує. Мир між ким? Між людьми. Чому між язичниками немає миру? Чому й між євреями? Це і є найпевніша причина для застереження: Мир між людьми доброї волі, між тими, хто визнає народження Христа. Про Різдво Господнє.
Небеса і земля поєднуються у народженні Христа. Іван Дамаскин: Небеса і земля сьогодні поєднані, бо Христос народився! Сьогодні Бог зійшов на землю, і людство зійшло на Небеса. Сьогодні заради людського роду Невидимого можна побачити в тілі. Тож прославляймо і голосно викликуймо: слава Богу во вишніх і мир на землі, бо своїм приходом Він відвідав нас, о Спасителю, слава Тобі! Нині у Вифлеємі я чую ангелів: слава во вишніх Богу! Слава Тому, чиєю доброю волею було, щоб мир був на землі! Діва тепер просторіша більше, ніж Небеса. Світло засвітило для тих, хто в темряві, підносячи смиренних, які співають, як ангели: Слава во вишніх Богу! Дивлячись на нього [Адама], який був у Божому образі і подобі, який упав через гріх, Ісус зігнув Небеса і спустився на землю, і без змін [не змінюючись] узяв собі за помешкання лоно Діви, аби перекроїти Адамове гріхопадіння, воскликнімо: слава Твоєму Богоявленню, мій Спасителю, мій Боже! Стихера Різдва Господнього.
Мир між людством і ангелами. Григорій Великий: Перед тим, як Відкупитель народився у тілі, між нами і ангелами була прірва, ми були відокремлені від їхнього сяяння і божественної досконалості, у покарання спершу за первородний гріх, а згодом і за наші щоденні гріхи. Тому що через гріх ми стали чужинцями для Бога, ангели, як Божі супутники, відрізали нас від свого товариства. Але тепер, коли ми пізнали нашого Царя, ангели прийняли нас як співмешканців [Царства Небесного]. Тому що Цар Небесний узяв на себе тіло нашої землі, ангели з висоти небес більше не дивляться вниз через нашу неміч. Тепер вони у мирі з нами, відганяючи спогад давнього розбрату. Тепер вони шанують нас як друзів, якщо раніше вони вбачали у нас слабких, і дивилися з презирством. Гомілії над Писаннями 8.2.
Чоловік з довершеною і досконалою мудрістю. Августин: Чоловік не здатний керувати нижчими речами, допоки сам він не упокориться перед вищою Істотою. Це і є мир, який обіцяно “на землі людям Його вподобання”. Це є життя чоловіка із довершеною і досконалою мудрістю. Князь цього світу, що керує через порочність і безладність, був вигнаний з ретельно умиротвореного і упорядкованого Царства. І коли цього миру досягнули, і він укріпився завдяки чоловіку, той, кого було вигнано — не має значення, які переслідування він може викликати без того, щоб посилити славу, яка є відповідною до Бога. Нагірна проповідь 1.2.9.
Мир на Небесах і слава на Землі. Єфрем Сирин: З тим як починає ширитися мир, ангели проголошують: “Слава во вишніх і мир на землі”. Коли нижчі створіння отримують мир від вищих, кажучи: “Благословен Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на Небі і слава на висотах!” (Лк 19:38). У той час, коли божественність зійшла на землю і зодягнулася у людськість, ангели заволали: “Мир на землі”. І в той час, коли людськість вознеслася, щоб божественність її увібрала і щоб сісти по правиці, “Мир на Небесах!” – заволали немовлята перед Ним, “Осанна на Небесах” (Мт 21:9). Тож Апостол також взнав, що слід сказати: “Сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в Ньому, і щоб через Нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю Його хреста” (Кол 1:19-20). Подальша інтерпретація у тому, про що проголошували ангели: “Слава во вишніх і мир на землі”, і діти відповіли: “Мир на Небесах і слава на землі” (Лк 19:38). Це показує, що так само, як благодать Його милості дає радість грішникам на землі, так само їхнє покаяння вселяє радість ангелам на Небесах (див. Лк 15:7-10). “Слава Богу!” – прийшло з доброї волі. Мир і примирення були на тих, на яких раніше Він гнівався, і надія та прощення були на винних. Коментарі до Діатессарона Таціана 2.14-15.
Відповідь пастухів, людей і Марії (Лк 2:16-20)
Пастухи – перші проповідники Євангелія. Беда Преподобний: Пастухи не промовчали про заховані таємниці, у які вони були втаємничені через божественний вплив. Вони сказали усім, кому могли. Духовні пастирі у церкві призначають саме через це, тому що вони можуть проголошувати таємниці Божого Слова і показувати своїм слухачам, що чудам, про які вони дізналися із Писання, потрібно дивуватися. Гомілії над Писаннями 1.7.
Марія розважає над сповненням пророцтв Старого Заповіту. Беда Преподобний: Дотримуючись законів дівочої скромності, Марія не хотіла розголошувати нікому тих тайних речей, які вона знала про Христа. Вона побожно чекала на час і місце, коли б змогла розповісти про них. Однак, хоч її уста і мовчали, у її обережному і пильному серці, вона зважувала ці таємні речі. Євангелист говорить про те, що обдумуючи в своєму серці вона насправді зважувала ці дії, що вона побачила у стосунку до тих речей, які, як вона прочитала, мали статися. Тепер вона побачила, що це саме вона була тією, що вийшла з пня Єссея, завагітніла Сином Божим від Святого Духа. Вона прочитала у пророка: “І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього” (Іс 11:1-2; гебрейське “nezer” означає “гілку, паросток”; пор. Мт 2:23). Вона прочитала: “Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля” (Міх 5:2). Вона побачила, що народила у Вифлеємі Правителя Ізраїлю, який родився одвіку від Отця, Бога перед віками. Вона побачила, що завагітніла, будучи дівою, і народила Сина і назвала Його “Ісус”. Вона прочитала у пророків: “Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл” (Іс 7:14). Вона прочитала: “Віл знає господаря свого, а осел – ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ Мій не розуміє” (Іс 1:3). Вона побачила Господа, який лежав у яслах, де віл і осел приходили, щоб погодуватися. Вона пам’ятала, що сказав їй ангел: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий” (Лк 1:35). Вона прочитала, що спосіб Його народження можна буде пізнати лише через об’явлення ангела, згідно з тим, як говорить Ісая: “Хто з його сучасників думав?” (див. Іс 53:8). Вона прочитала: “Ти ж, Мігдал-Едере, пагорбе дочки Сіону! До тебе вона прийде, знов повернеться влада перша, царство дочки Єрусалиму” (Міх 4:8). Вона чула, як ангельські сили, які є дочками міста Всевишнього, з’явилися перед пастухами у місці, яке колись називалося “вежею отари”, тому що тут збиралася худоба — і це було одну милю на схід від Вифлеєма. Там навіть нині є три гробниці цих пастухів у церкві. Вона знала, що Господь прийшов у тілі, чия сила є одною і одвічною з Отцем, і що Він дасть своїй доньці-Церкві Царство Небесного Єрусалиму. Марія порівнювала ці речі з тим, що вона прочитала, і те, що має ще статися, із тим, що вже відбулося. Але тим не менше, вона не промовила ні слова своїми устами, але тримала усі ці речі в своєму серці. Гомілії над Писаннями 1.7.
Переклад з англійської – Мар’яна Довганика та Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)
Ілюстрація: Adoration of the sheperds – Matthias Stomer
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
